Маєргойз Давид Мойсейович, випускник 1931 року
доцент, кандидат педагогічних наук
Народився Давид Моісейович у 1903 році у м. Янів, Вінницької області. Середню освіту здобував самостійно, екстерном складав іспити у Вінницькій міській чоловічій гімназії. У 1931 році закінчив Фізико-хіміко-математичний інститут (створений на базі факультету професійної освіти Київського інституту народної освіти) і отримав спеціальність викладача фізико-математичних наук. У 1930-34 – викладав математику на вечірньому робітничому факультеті Київського лісотехнічного інституту. В 1933-1937 р. працював асистентом кафедри математики Київського педагогічного інституту, а в 1936-1941 – науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту педагогіки.
У 1938 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “ Радіан і обернені тригонометричні функції”, в березні 1939 отримав науковий ступінь кандидата педагогічних наук, а в червні 1945 р. – вчене звання доцента кафедри математичного аналізу. У 1944 – 1948 р. Д.М. Маєргойз працює доцентом кафедри математичного аналізу на заочному відділенні КДПІ імені О. М. Горького, а в 1948 – 1970 – доцентом кафедри методики викладання математики КДПІ імені О.М. Горького. Помер Д.М. Маєргойз у 1970 році.
Викладацьку роботу М.Д. Маєргойз успішно поєднував з науковою. Він керував дисертаційними дослідженнями аспірантів кафедри (Дубинчук О.С., Кононенко П.І., Бевз Г.П.), виступав на наукових конференціях, друкував свої дослідження в науково-методичній і періодичній літературі. Список його друкованих робіт налічує понад 50 найменувань.
Наукові інтереси Давида Мойсейовича Маєргойза стосувалися багатьох проблем методики навчання математики і мали велике теоретичне і практичне значення для становлення і розвитку цієї галузі та шкільної математичної освіти. Друковані роботи присвячено таким питанням методики вивчення математики: формули коренів квадратних рівнянь, процентні обчислення, розв’язування задач за допомогою складання рівнянь, тригонометричні та обернені тригонометричні формули, різні питання стереометрії (двогранні кути, прямі і площини в просторі), теорія сполук в школі, комплексні числа, методика побудови графіків, наочне приладдя, нерівності, логарифми, аналогії у засвоєнні математичного матеріалу, подільність чисел, цілі числа, дроби, тотожні перетворення, помилки, яких припускаються учні, боротьба з формалізмом на уроках алгебри, доведення теорем у шкільному курсі математики, рівняння (показникові, логарифмічні, тригонометричні).
Особливої уваги заслуговують його роботи “Методика процентних обчислень” (1938), “Наочне приладдя з математики в середній школі” (1939), “Методика викладання арифметики в V– VI класах восьмирічної школи” (1966, співавторстві), “Методика розв’язування задач на побудову” (1960, співавторстві).
